За більше ніж 30 років, що пройшли з часу катастрофи на Чорнобильській АЕС, територія зони відчуження зазнала значних змін. Гострі оперативні рішення замінили виважені та перевірені методичні підходи, стратегічна ціль яких – подолання наслідків аварії - розмежувалася у численні державні програми та інвестиційні проекти. Проте позитивний ефект від реалізації таких програм та проектів буде досить обмеженим, доки не буде вирішене ключове завдання - визначення напрямків розвитку зазначеної території з урахуванням її можливостей, особливостей та потенціалу.
Забруднення території у зв’язку з Чорнобильською катастрофою дуже неоднорідне, часто навіть у межах окремого об’єкту чи локальної території. Тому, штучне спрощення оцінок можливостей та потенціалу зони відчуження формує «сліпу зону» площею більш ніж 2,5 тис. квадратних кілометрів, яка втрачена для людей на сторіччя.
Натомість, зона відчуження має бути перетворена з депресивної території на прогресивний науково-дослідницький кластер практичного спрямування. Зона відчуження здатна стати унікальною «лабораторією під відкритим небом», економічно самодостатньою та ефективною територією, прикладом відповідального та продуманого ставлення до навколишнього середовища.
Основна ідея, сформована Чорнобильським інститутом досліджень і розвитку стосовно зони відчуження полягає у переході від трагедії через подолання її наслідків до сталого розвитку.
