Зона росту, зона можливостей

35 років світ живе з Чорнобилем, найбільшою техногенною катастрофою людства. Трагедію дослідили, відтворивши до секунди  хід подій, зробили висновки, внесли зміни у регламенти роботи ядерних реакторів типу РБМК-1000, закрили зруйнований 4 енергоблок і об’єкт «Укриття» сучасним конфайментом. Героїзм людей, радіофобія цілої країни – все це в минулому. Залишається Зона відчуження і її майбутнє. 

Взагалі, у майбутнього є одна беззаперечна перевага. Його можна змоделювати, ретельно спланувати і досягти. І саме зараз варто про це говорити, коли суспільству та експертному середовищу представлено на розгляд «Стратегію розвитку Зони відчуження до 2030 року». Її закінчать обговорювати вже у травні і, з високою ймовірністю, приймуть для реалізації.  

Цей документ вперше систематизував і об’єднав всі напрацювання останнього десятиліття та дає розуміння, як розвиватиметься територія, співмірна із Герцогством Люксембург. Окрім повернення у промислове використання частини земель та розбудови сховищ для відпрацьованого ядерного палива і радіоактивних відходів, згадується у документі і створення промислового майданчика для виробництва малих модульних реакторів та створення міжнародного наукового хабу для досліджень в галузі ядерної безпеки, використання нових матеріалів у  ядерних технологіях, дослідження ефективності систем поводження із радіоактивними відходами. Ці напрямки можуть кардинально змінити депресивну Зону відчуження. Адже тут є вся необхідна інфраструктура, добудовано і введено у експлуатацію нове сховище відпрацьованого ядерного палива сухого типу СВЯП-2, працює ДСП «Екоцентр»  з найсучаснішим дослідницьким обладнанням і куди приїздять з усього світу вчені для проведення  експериментів. Приміром, науковці із Японії вирішують проблему утилізації «важкої» води, яка накопичилась внаслідок ліквідації аварії на Фукусімській АЕС.

Ядерна енергетика невідворотно буде з нами завжди,  враховуючи перспективи виснаження родовищ вуглеводнів, які нині використовуються для спалення на маневрових ТЕС. Тому поєднання  альтернативних джерел енергії та малих модульних реакторів (ММР) – це те майбутнє, яке вже на порозі. У світі є близько 50 різних проектів ММР, з якими працюють експерти МАГАТЕ. І в Зоні можливе розміщення експериментальних установок для вдосконалення технології, систем безпеки, поєднання роботи двох типів джерел енергії – «зеленої» енергетики та атомної.

Свого часу Чорнобиль став для країни джерелом великих потрясінь та суспільних зрушень. Але через 35 років ця територія здатна стати епіцентром ядерного технологічного прогресу та перетворитися на Мекку ядерної галузі світу, бути науковим полігоном для проривних технологій, котрі слугуватимуть людству. Чим більше досліджень зроблять науковці та інженери – тим досконалішими і безпечнішими будуть ядерні технології. Зрештою, нам обирати, якою буде Зона у найближчі століття. Місцем, в якому литимуться сльози за втраченими можливостями, чи місцем великих можливостей.