ДІВ з доставкою

Блошині ринки, чи «барахолки», як їх називають у народі - це візитна картка будь-якого сучасного міста. Вихідними розпочинається полювання на раритети для особливої категорії громадян, здатних годинами перебирати чийсь потьмянілий від часу і використання крам. А в тих купах є все: від столітніх світлин давно забутих предків – до сучасних запчастин . І от у Житомирі, полюючи на інструменти, один місцевий роботяга наштовхнувся на калібратор. Не роздумуючи купив. Рідкісна штука, майже раритетна. Важка.Та коли привіз його додому і відтер з боків грязюку – помітив знак радіаційної небезпеки. Сумнівів не було. В руках предмет, який потенційно небезпечний. Наш герой, знаючи що радіоактивність не іграшка, вирішив здати джерело іонізуючого випромінювання. І не придумав нічого кращого, як везти його самотужки до столиці. Вранці маршрутка радо прийняла пасажира до Києва. Ніхто й не зауважив, що везе цей чоловік у звичайній господарській сумці. Такі щодня сотнями їздять до Києва чи на заробітки, чи у справах. А чоловік знав кінцеву точку свого маршруту. Київський міжобласний спецкомбінат державного спеціалізованого підприємства «Об’єднання “Радон». Саме там утилізують всі промислові та технічні пристрої і прилади не ядерного циклу. Поруч з кінцевою зупинкою автобуса станція метро «Житомирська» Дістався нею до метро «Видубичі». Далі маршруткою до Пирогова. А там лісом рукою подати до спецкомбінату. Саме підприємство за колючим дротом з камерами і під надійною фізичною охороною. Сюди хіба по справам приїздять чи грибники доходять. Тому появу стороннього чоловіка із сумкою помітили ще на підході. Він впевнено наближався до прохідної.
Ось, приніс, приймайте!- і гепнув залізякою об асфальт. Охорона викликала фахівця. Фахівець, побачивши що приніс відвідувач, злегка пополотнів і побіг за дозиметром. Заміри показали, що в руках цивільного потужний гама-випромінювач. Його виявлення класифікується як локальна радіаційна аварія. За законом задіюється протокол реагування на ліквідацію техногенної загрози. А він передбачає не лише утилізацію, але й повідомлення про знахідку правоохоронним органам. Співробітники СБУ забрали спантеличеного чоловіка і розпочали розслідування. З’ясували увесь ланцюжок - від придбання - до маршруту пересування. Поки затриманий давав пояснення, спеціальна група з дозиметристом розпочала перевірку. Потрібно було переконатися що дорогою не сталося радіоактивного викиду. Адже чоловік був у місцях масового скупчення людей. Перевірили маршрутку до Пирогова. Знайшли вагон метро в якому був, знайшли житомирський автобус. Навіть на зупинках дорогою перевіряли радіаційний фон. Міряли його і в помешканні робітника. На щастя, скрізь показники в нормі. Та якби оболонка джерела виявилась пошкодженою. Тисячі людей могли рознести через транспорт забруднення на великі відстані. Виявити їх і перевірити було б не можливо. А опромінення робило свою чорну справу. Переляканий чоловік вже попрощався подумки із свободою. Адже справу вело СБУ та інкримінувало 265 ст. ККУ за незаконне поводження із радіоактивними матеріалами. Ніби хотів зробити добре, і поплатиться тепер. Та виявилось, що правоохоронна система діяла за звичкою. Адже на той момент Верховна Рада вже доповнила 265 ст ККУ частиною 4, яка позбавляє від кримінальної відповідальності вразі добровільної здачі чи повідомлення про знаходження. Тому нашого героя відпустили додому на радість родини.
Ця історія вийшла показовою з кількох причин.
1. ДІВ позадержавним регулюванням – не вигадка і не міф.
2. Для більшості людей«Радіаційна безпека»поняття малозрозуміле.
3. Правила поводження із ДІВмайже не відомі.
Саме тому проект «КРОК до безпеки»ставить за мету надолужитиці прогалини і озброїти українців знаннями, які гарантуватимуть їм безпеку. Якбигерой нашої розповіді знавпростіправила –то уникнувцих пригод і хвилювань.А запам’ятати треба не так і багато.
- В разі виявлення джерела не беріть його до рук
- Відійдіть подалі
- Повідомте про знахідку Поліцію, ДСНС чи місцевий орган державної влади
- Пам’ятайте, що добровільне повідомлення НЕ КАРАЄТЬСЯ ЗАКОНОМ.