Радіоактивне поруч: небезпечні предмети, про які ви не підозрювали

«У міжнародному аеропорту «Бориспіль» затримали іноземного туриста із радіоактивним  сувеніром.  Під час перевірки його  багажу спрацювала система контролю «Янтар». Серед речей прикордонники виявили  старий корабельний годинник, рівень гамма-випромінювання якого у 10 разів перевищував допустиму норму. За словами туриста, він придбав  сувенір на одному з київських ринків,  і навіть не підозрював про небезпеку.»        Такі ситуації та інформаційні повідомлення  від прикордонників чи митників  – не рідкість.  Держприкордонслужба в пункті «Шегині» зупинили львів’янина при спробі виїхати до Польщі із  “брудним” підводним годинником. А в пункті «Краківець», під час перевірки рейсового автобусу «Київ-Щецин»,  серед валіз  знайшли аж 5 радіоактивних авіаційних хронометрів.

         Масові спроби переміщення радіоактивних преметів через кордон свідчать про наявність великої кількості джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ), які  знаходяться поза межами державного регулювання та  становлять велику загрозу  життю та здоров’ю  людей. Виникає питання: що саме може бути джерелом радіоактивного випромінювання,  та яким чином ДІВ з’явилися «на руках» у звичайних людей?

Покинуті напризволяще

 

ДІВ, які  не перебувають під контролем державних регуляторних органів,  називають «покинутими». Цей термін розповсюджується на загублені, викрадені, викинуті  на  смітник чи   в брухт предмети. Авіаційні та корабельні хронометри, датчики, компаси, манометри, тумблери, приціли. Ще до початку 70 років минулого століття світломасу із вмістом радіоактивних солей густо наносили на ці прилади для кращої видимості у темряві. Ніхто  й досі достеменно  не знає, скільки військових артефактів з вмістом радіоактивних елементів  гуляє країною, висить  на стінах, припадає пилюкою у гаражах,  продається на  сувеніри.

Якщо говорити про радянські авіаційні чи корабельні годинники та їм подібні предмети, у яких використовувалась радіоактивна фарба, то такі предмети дійсно можуть мати понаднормову дозу випромінювання до 800 мкР/год. (Нормою вважається випромінення до 50 мкР/год) Біля тіла, наприклад у кишенях, їх краще не носити. Такі речі можна було знайти у повоєнні роки на місцях бойових дій, де була покинута техніка, також колишні військові іноді зберігали такі речі як воєнні трофеї чи сувеніри на згадку», – розповідає Начальник служби радіаційної безпеки ДНУ ім. О.Гончара Михайло Коптєв.

Але радянська промисловість   радіоактивними  елементами  забезпечувала   не лише військових. Велика кількість обладнання, прилади для повірки чи налаштування пристроїв, шахти, гірночо-збагачувальні комбінати, кар”єри, заводи та фабрики  -  скрізь були   і є джерела іонізуючого випромінювання різної активності. Дуже багато джерел. Їх переміщення, зберігання та утилізація ретельно відстежувалась. Та після розпаду союзу в Україні  економічна криза. Більшість підприємств  змінювали профіль,  форму власності, зупинялися, занепадали, контроль за  джерелами  тимчасово  втратився і вони розповзлися країною. Для промислово-розвиненої Дніпропетровщини ця проблема особливо актуальна.

У променях небезпеки

«Можливо, головна проблема із незаконним зберіганням джерел іонізуючого випромінювання полягає в тому, що люди просто не розуміють наскільки це небезпечно! – розповідає завідувач обласним Центром радіаційної безпеки та медичної радіології обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечникова, доктор медичних наук, професор Фаїна Кулікова. - Поняття «іонізуюче випромінювання» об'єднує різні за своєю природою види випромінювання.  Але їх об”єднує одна особливість. Всі вони мають високу  енергією та мають властивість іонізувати і руйнувати біологічні об'єкти. В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму, викликані зміни можуть носити зворотний або незворотний характер.

Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі норми, може виражатися у хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути також променеві катаракти, злоякісні пухлини, вади у новонароджених, якщо вплив іонізуючого випромінювання зазнала мати під час вагітності, і багато інших патологічних процесів в організмі людини. Необхідно також звернути увагу на те, що найбільш чутливі до дії радіації діти та підлітки, бо в молодому організмі усі процеси ділення клітин значно прискорені та відбуваються в більшому обсязі ніж у дорослому та похилому віці.

Тож при будь-якій підозрі на наявність іонізуючого випромінювання, краще одразу звертатися до фахівців і не робити з себе та своїх близьких щось на зразок «піддослідних кроликів». Образно кажучи, радіацію не цікавить, з якого приводу людина вхопила той чи інший небезпечний предмет, і чому не хоче його здавати – вона вражає і руйнує, не розбираючись, хто винний. І це обов’язково потрібно знати!»

«Амністія» ДІВ

 

Ми вирішили поцікавитись у пересічних жителів Дніпропетровщини, як би вони діяли, виявивши радіоактивний предмет?  Більшість опитаних відповіла, що зателефонували б до Служби надзвичайних ситуацій чи  в Поліцію. Проте безпечно зазначають, що  мало вірять у контакт  із джерелами  іонізуючого випромінення в  повсякденному житті. Хоча  кількість небезпечних  радіоактивних предметів, яку виявляють та передають на зберігання до Дніпропетровського міжобласного спеціалізованого комбінату “Радон”, свідчить  про зворотнє. І саме необізнаність громадян з проблемою ставить їх життя та здоров”я під загрозу. Адже не всі  виявлені ДІВ можна ідентифікувати “на око”. Для цього потрібні дозиметри та фахівці. Ще одним фактором, який перешкоджав виявленню та здачі радіоактивних матеріалів до спецпідприємств, був закон. До 2016 року  діяла 265 стаття Кримінального кодексу, яка передбачала покарання до 5 років позбавлення волі за незаконне володіння чи поводження із радіоактивними матеріалами. Але Верховна Рада внесла зміни, скасувавши будь-яку відповідальність  у разі добровільного повідомлення чи здачі  джерел іонізуючого випромінення громадянином. Та більшість українців  про зміни  навіть не чули. Тому цей факт став поштовхов для початку інформаційної кампанії з радіаційної обізнаності та контролю «КРОК до безпеки», яку  в Дніпропетровській області  реалізує громадська спілка  «Чорнобильський інститут досліджень і розвитку» за підтримки Урядів України та  США. 

«До 2016-го року будь-яке поводження з радіоактивними матеріалами підлягало кримінальній відповідальності. Тобто, якщо громадянин знайшов джерело іонізуючого випромінювання або радіоактивний елемент, то цим займалася СБУ, проводилося розслідування, з’ясовувалося як воно потрапило до цього громадянина. Якщо доводили, що він вкрав або приховав його, то за це була кримінальна відповідальність. Що змінилося зараз? У грудні 2016-го року статтю 265 ККУ було змінено і додано умову, що добровільна здача, добровільне повідомлення про знаходження джерел іонізуючого випромінювання або просто про те, що у вас є це джерело, підпадають під амністію. Такий громадянин не несе кримінальної відповідальності, навіть якщо це джерело в нього зберігалося тривалий час», – зазначає керівник проекту «КРОК до безпеки» Чорнобильського інституту досліджень і розвитку Олена Сальник.

При цьому,  будь-які спроби продати радіоактивні елементи  - все ще кримінал. Приміром,  у Вільнянському районі Запорізької  області жінка 10 років зберігала у своєму  господарстві шість контейнерів із  43  кг урану. Коли захотіла  його продати  -  одразу  була  арештована  і згодом  засуджена до двох років позбавлення волі. У Бердянську СБУ арештувала чоловіка, який 2 роки тримав у орендованому гаражі небезпечні радіоактивні матеріали і також намагався їх продати. А в Івано-Франківській області  спецслужби затримали цілу банду, яка везла у багажнику автомобіля  більше кілограма  урану  на продаж. Їх також засудили.  Звісно, у всіх цих випадаках “підприємливі камікадзе” ставили під величезну загрозу не лише себе, а й тисячі людей навколо. Адже радіація не має ні кольору, ні смаку і вбиває живі організми  тихо та невблаганно.

 Радіоактивне забруднення у нас асоціюється, насамперед,  із глобальними техногенними аваріями та катастрофами на кшталт Чорнобиля чи Фукусіми. Але ми навіть не підозрюємо, що радіоактивна небезпека може бути зовсім поруч у вигляді малопримітних джерел іонізуючого випромінення. І проста  обізнаність про це може врятувати життя. Як і прості правила. Виявили предмет із значком радіаційної небезпеки чи маєте підозру на  його радіоактивність – відійдіть подалі, не чіпайте руками. Обов'язково повідомте рятувальникам, поліцію чи представників місцевих органів влади. І спіть спокійно та живіть довго.